Eвакуація
Відбувається в два етапи
ЗНАЙОМСТВО з нами:
у прифронтовому місті особисто або через друковані матеріали, що розповсюджені в місцях скупчення цивільних
Проблема:
Найчастіше люди на прифронтових територіях не мають доступу до інтернету. Також вони не довіряють плакатам з номером телефону та підписом «евакуація»
Рішення:
Ми зробили друковані брошури, у яких описано весь процес евакуації та адаптації, й плакати, де розміщено коротку інформацію про нашу програму
Також ми проводимо години, а інколи й дні, залишаючися в прифронтових містах та селах, де розмовляємо з людьми, розповідаємо про програму, дізнаємось, чого вони бояться, які в них є проблеми й пропонуємо шляхи вирішення. У такий спосіб будуємо довіру до себе й спонукаємо людей виїхати
ЕВАКУАЦІЯ
як комплексне рішення
Проблема:
Інші евакуаційні групи часто обмежують кількість речей, які люди можуть взяти з собою до 2–3 сумок. Також в деяких організаціях евакуація означає вивезти людину з прифронтової території до найближчого районного центру і все.
Рішення:
Ми дозволяємо брати стільки речей, скільки вміститься в наш бус. Ми не залишаємо людину в шелтерах у чужих містах, а повністю контролюємо її процес перевезення до нового житла, попередньо узгодивши з людиною всі етапи.
Евакуаційна група
Олександра Сахарук
Керівниця, частина евакуаційної групи
Олександра має досвід роботи маркетологинею переважно в IT-секторі на керівних посадах. Завдяки цьому Саша знає, як будувати злагоджену та ефективну систему роботи команд. Також дівчина займається журналістикою. З початку повномасштабного вторгнення вона знімала та описувала події в Київській, Чернігівській, Донецькій, Луганській, Запорізькій та Херсонській областях.
Протягом року (2022–2023) Олександра працювала над українським незалежним медіа «Ікла», як стратегиня та голова відділу журналістики.
Завдяки тривалій комунікації з місцевими мешканцями прифронтових територій Олександра зрозуміла, що існує потреба в комплексній системі евакуації, так і зʼявився проєкт НЕ САМІ.
Сергій Лантух
Водій, частина евакуаційної групи
Сергій народився й провів все життя до початку війни в Україні на Донеччині.
Він займався фермерством й особисто перевозив свою продукцію в різні точки Донецької области та всієї України. Через те, що його справа була тісно повʼязана з перевезеннями, Сергій чудово знає дороги Донеччини, Луганщини й інших регіонів України. Після початку війни в 2014 році був вимушений переїхати. До повномасштабного вторгнення в 2022 році працював водієм, оскільки через війну втратив свої ферми.
Житло
Проблема:
Переважно евакуаційні групи не займаються пошуком житла для ВПО, а вивозять їх в тимчасові притулки
Рішення:
Ми пропонуємо людям різні варіанти постійного житла, яке залишиться з ними й після закінчення війни. Цей етап відбувається за рахунок співпраці з різними партнерами, що надають помешкання, які нам підходять.
Перед тим як почати співпрацю, ми обов’язково особисто їздимо на об’єкти і знайомимося з керівництвом, аби впевнитись, що це гідний варіант житла, який має усі необхідні зручності.
*Деяким людям не потрібен цей пункт, бо вони їдуть до родичів / друзів тощо. У такому разі ми їх відвозимо, куди треба.
Підтримка та менторство
Проблема:
Люди з прифронтових територій бояться, що залишаться самі на новому місці, не матимуть до кого звернутися, у кого попросити підтримки. Їм необхідна опора.
Рішення:
Ми закріпляємо персонального менеджера за кожною евакуйованою родиною чи людиною. До менеджера можна звернутися в будь-який момент із запитом на допомогу. Окрім того, менеджер обдзвонює родини раз на 2 тижні, запитуючи, як проходить процес адаптації й дізнаючись їхні потреби.
Запити, що організовує та виконує наша підтримка:
- Психологічна підтримка
- Організація медичного обслуговування
- Допомога з документами
- Продукти, засоби гігієни, одяг
- Індивідуальні потреби: меблі, техніка тощо
- Допомога з пошуком роботи для дорослих та школи чи садочку для дітей
Авжеж, є запити, які ми не можемо задовольнити (бо ми звичайні люди, а не чаклуни). Проте ми намагаємось зробити все, щоб забезпечити базовий рівень комфорту для наших евакуйованих.
Команда відділу турботи
Олена керує відділом турботи в проєкті НЕ САМІ, вона знає особисто кожну людину, що знаходиться на програмі підтримки, займається налагодженням роботи менеджерів(-ок) та розвитком можливостей адаптації та соціалізації для людей, що вимушено переїхали.
Раніше Оленка близько чотирьох років працювала керівницею магазину з великим колективом та чималим потоком відвідувачів, де навчилася комунікації з різними людьми, менеджерській роботі та вирішенню термінових завдань.
Також вона брала участь у програмі наставництва для дітей сиріт, де проходила різні тренінги. Наразі допомагає їй краще розуміти дітей у програмі НЕ САМІ.
Олена за освітою педагогиня, тому швидко та легко налагоджує комунікацію з дітьми та їхніми батьками. Наразі вона займається кондитерською справою. З початком повномасштабної війни випікає різних смаколиків для переселенців.
Про ГО НЕ САМІ дізналася від дочки Олександри і вирішила долучитися до чудового проєкту, щоб мати можливість допомагати дорослим та діткам, постраждалим у цій страшній війні. Батько Олени родом із Луганської области, тому вона розуміє біль вимушено переселених осіб. Навідати, допомогти, вислухати, познайомити з містом, оформити документи, зустрітися з лікарем, потішити смаколиками, помріяти разом про мирне майбутнє — саме так проходять її зустрічі в просторі КО-ХАТИ. І, як домовились з одним з евакуйованих, Олена мріє «після перемоги обов’язково поїдемо відбудовувати міста та села Луганщини та Донеччини!»
Віка — журналістка-комунікаційниця, має досвід роботи у сфері розвитку суспільної медіаграмотности та боротьби з дезінформацією на державному рівні.
Після 9 років життя у Варшаві, вона повернулася в Україну, аби застосувати всі здобуті знання й навички вдома та почати розвивати свою країну вже сьогодні.
Проєкт НЕ САМІ став для Віки не тільки суспільно важливим душевним пазликом, якого так не вистачало, але й чудовим місцем для особистісного розвитку та відкриття власних невідомих суперможливостей.
Галя — мешканка Івано-Франківська, за освітою педагогиня.
Більше 15 років Галя працювала в Італії, де присвятила своє життя допомозі та підтримці людей старшого віку.
Не з чуток знає, що чужого горя не буває та добре розуміє, як бути корисною, правильно вибудовувати комунікацію з людьми та знаходити магічні ключі до їхніх сердець.
Лілія – за освітою економістка, крута знавчиня торгівельної справи.
Як і її сестра Галина (яка теж працює в НЕ САМІ), Ліля більше 15 років працювала в Італії, де доглядала за старшими людьми. Вміє раціонально підходити до вирішення складних задач та вкладатися у справу всім серцем. Вона ретельно аналізує дані та влучно вміє знайти спосіб їхнього застосування.
Головною своєю перевагою у роботі з людьми вважає надвідповідальність.
Анастасія має досвід роботи координаторкою ГО «Українська Волонтерка Служба» у Львові. Завдяки цьому Настя вміє комунікувати з іншими ГО, потенційними партнерами. Також під час цієї роботи успішно займалася франдрайзингом для реалізації власних заходів та проєктів.
З 2015 року вона займалася волонтерством разом зі своєю бабусею та мамою і продовжує зараз. Настя розуміє наскільки важливо допомагати та не залишатися байдужою.
Сама Анастасія з Донецької области та двічі була вимушена евакуюватися збатьківщини, тож при спілкуванні та допомозі евакуйованим переживає їхній біль як власний. Проєкт НЕ САМІ вважає важливим та цінним, оскільки вона знає як важко без жодної підтримки залишати свій дім.
Сергій народився й провів все життя до початку війни в Україні на Донеччині.
Він займався фермерством й особисто перевозив свою продукцію в різні точки Донецької области та всієї України. Через те, що його справа була тісно повʼязана з перевезеннями, Сергій чудово знає дороги Донеччини, Луганщини й інших регіонів України. Після початку війни в 2014 році був вимушений переїхати. До повномасштабного вторгнення в 2022 році працював водієм, оскільки через війну втратив свої ферми.